Фіни пишуть однією мовою, а говорять іншою. У підручниках вчать kirjakieli, писемну норму, але на вулиці, на роботі й у будь-якому серіалі звучить puhekieli. Говорити нею не обов'язково, а розуміти треба.
Замість me menemme кажуть me mennään. Це найчастіша риса розмовної фінської.
he menevät → ne menee. Про людей теж кажуть ne і se, а не he і hän.
minä → mä, sinä → sä, minun → mun, sinun → sun, minulla → mulla, sinulle → sulle.
Часті дієслова втрачають звуки: olen → oon, menen → meen, tulen → tuun, en tiedä → en tiiä.
Короткі слова втрачають останній голосний: kyllä → kyl, että → et, mutta → mut, sitten → sit, miksi → miks.
vaikea → vaikee, pimeä → pimee, tärkeä → tärkee. Те саме в багатьох формах: isoa → isoo.
Оберіть дієслово й порівняйте, як воно пишеться і як його кажуть.
Узято зі словника. Усі ці форми розпізнаються в «Читанні».